Вшанування Героїв

22.09.1982 р.н., у 2000 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 6 (зараз Бориспільський ліцей «Лідер»)

В часі війни від 2018 року — молодший сержант, військовослужбовець 131-го розвідувального батальйону; виконував завдання в ООС у складі 28-ї ОМБр.

23 серпня 2021 загинув в районі проведення ООС внаслідок ворожого обстрілу. Перебував на взводному опорному пункті. Його терміново відправили до лікарні, однак врятувати життя не вдалося.

21 січня 2022 року Указом Президента України № 25/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

14.01.1983 р.н., у 2000 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 3 (зараз Бориспільський ліцей «Патріот»).

До початку повномасштабного вторгнення працював у ДМА «Бориспіль», вантажником.

39-річний Богдан з перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України став на захист рідного краю та мав відповідальну місію - рятувати побратимів, будучи військовим медиком.

У травні 2022 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу на Донеччині був тяжко поранений. Після трьох місяців лікування серце Богдана зупинилось...

21.06.1999 р.н., дитина сирота, у 2015 році закінчив Бориспільський НВК «Гімназія «Перспектива» (зараз Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха).

У 2020 році підписав контракт з полком «АЗОВ». У перші дні війни їхній підрозділ було перекинуто боронити стратегічний об’єкт – місто Маріуполь.

У травні 2022 року загинув від рук рашистів у Маріуполі. Залишився малолітній брат Ілля, курсант Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

31.12.1982 р.н., у 1989-1996 рр. навчався в Бориспільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 8 (зараз Бориспільський ліцей «Основа»).

З 2002 року служив у танкових військах ЗСУ в місті Десна Чернігівської області. Прослужив півтора року.

9 березня 2015 року пішов захищати Батьківщину в зону проведення АТО. Більше року служив у 30-механізованій бригаді зв’язківцем.

12 квітня 2016 року загинув.

12.02.1971 р.н., у 1988 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені Юрія Головатого № 1 (зараз Бориспільський ліцей імені Юрія Головатого)

В березні 2014 року був зарахований до 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Влітку 2014 року був призначений командиром роти. Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ, під вогнем російських «Градів», в Луганській області (Червонопартизанськ). У вересні 2014 року Валерій Гудзь був призначений командиром 3-го батальйону 72 ОМБр. Брав участь у боях в районі Волновахи: під Петрівським, Білою Кам'янкою і Новоласпою.

На початку 2015 року отримав звання підполковника, а вже в липні 2015 року був призначений на посаду заступника командира бригади.

З грудня 2017 року і до 2020 року — командир 24-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях в районі Авдіївки, протидії танковим атакам. Маючи командирський талант та значний бойовий досвід, своїми рішеннями неодноразово рятував життя солдат.

У листопаді 2019 року, наказом Міністра оборони України, Валерію Гудзю достроково було присвоєно військове звання полковника.

З початком повномасштабного вторгнення рашистів в Україну, бувши слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, повернувся в 24-ту окрему механізовану бригаду для організації її підсилення.

У березні 2022 року спланував та особисто очолив проведення наступальної операції щодо зачищення околиць Попасної від російських військ. 12 березня 2022 року унаслідок пострілу з танка противника та ураження осколками отримав поранення, несумісне з життям.

16 березня 2022 року Указом Президента України №139/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

25.09.1992 р.н., у 2007 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 6 (зараз Бориспільський ліцей «Лідер»).

Народився і виріс у місті Борисполі.

Був волонтером з 2014 року, допомагав Україні.

У місті Борисполі надавав благодійну допомогу в організації культурно-масових заходів.

У 2016 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України (факультет ветеринарної медицини).

Згодом за професійним покликом переїхав до Фінляндії, де проживав і займався улюбленою справою.

У лютому 2022 року приїхав в Україну, щоб боронити рідну землю від російських окупантів. Служив солдатом, водієм 2 відділення 1 взводу 5 стрілецької роти.

07 липня 2022 року Михайло Жало героїчно загинув, до останнього тримаючи позицію на Харківщині з кулеметом в руках - окупанти влучили в його окоп гранатою.

10.08.1974 р.н., у 1989 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 8 (зараз Бориспільській ліцей «Основа»).

Відважний захисник та патріот – старший солдат, водій кулеметного взводу 72-ої ОМБр ім. Чорних Запорожців.

Народився у багатодітній родині військового, тож коли у 2014 році на Сході України розпочалися бойові дії, разом з братами без вагань пішов захищати свою землю, свою державу.

На захист рідної країни став і з перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України. Та перш, ніж відправитися на передову – зробив все, аби забезпечити своїх побратимів необхідною амуніцією.

Рятуючи життя своїх побратимів, намагаючись забрати їх з полю бою, Олег Карпенко потрапив під мінометний обстріл. На жаль, отримані поранення були несумісні з життям, тож 28 червня 2022 року життя героя обірвалося…

Відповідно до Указу Президента України №157/2022 від 22 березня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України» Олега Карпенка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

30.12.1975 р.н., в 1993 році закінчив Бориспільський НВК «Гімназія «Перспектива» (зараз Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха).

Капітан по мобілізації, заступник начальника штабу стрілецького батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

У лютому 2022 року Олександр без вагань став на захист рідного міста, вступивши до лав роти оборони Борисполя. У травні був призваний на військову службу по мобілізації.

Загинув 18 липня 2022 року на Донеччині, отримавши поранення несумісні з життям в результаті здійснення противником ракетного обстрілу позицій підрозділу.

04.12.1973 р.н., у 1991 році закінчив Сеньківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів (зараз Сеньківський ліцей).

Після закінчення школи Козакевич Олександр вступив до Cлов'янського авіаційного технічного коледжу цивільної авіації. 24 січня 1994 року отримав диплом техніка - механіка по ремонту літаків цивільної авіації. З того часу працював у міжнародних авіалініях України, мав довгострокові відрядження.

25 лютого 2022 року пішов до військового комісаріату, і вже додому не повернувся.

Лейтенант Козакевич Олександр у гарячій точці на Харківщині, як заступник командира взводу, безпосередньо командував у першій лінії оборони.

Загинув 06 квітня 2022 року від вибухової травми на Харківщині.

08.06.1989 р.н., у 2005 році закінчив Глибоцьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів (зараз Глибоцький ліцей).

Старший водій І роти 518 окремого батальйону спецпризначення, Кухар Ігор загинув 09.08.2022 року на Харківщині.

04.01.1984 р.н., у 2001 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 8 (зараз Бориспільський ліцей «Основа»).

Патріот, доброволець. Народився в сім'ї прикордонника. Працював рятувальником у Міжнародному аеропорту «Бориспіль».

Після вторгнення росії у 2014 році пішов захищати на схід Україну. Повернувшись звідти, продовжив працювати і жити в рідному місті.

24 лютого 2022 року Михайло без вагань пішов знову захищати свою країну.

Загинув у Слов'янську 23 травня 2022 року.

07.10.1974 р.н., у 1991 році закінчив Рогозівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів (зараз Рогозівський ліцей).

Учасник бойових дій в зоні АТО/ОООС, старший солдат загинув 14.03.2022 на Київщині.

14 квітня 2022 року Указом Президента України № 240/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

26.07.1996р.н., у 2001-2009 рр. навчався в Бориспільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 8 (зараз Бориспільський ліцей «Основа»)

Доброволець у 17 років. Учасник російсько-української війни. Приймав активну участь у Революції Гідності.

В квітні 2014 р. брав участь в боях у Слов'янську. З кінця червня 2014-го Григорій відправився добровольцем на Донбас.

Із кінця липня 2014 р. потрапив як доброволець у розвідувально-диверсійний підрозділ особливого призначення 40 батальйону «Кривбас».

Брав участь у бойових операціях, в контрснайперських операціях на околицях міста Іловайськ, виходив на бойове завдання в складі об'єднаної групи ДУК-ЗСУ. Проявив себе як досвідчений розвідник, брав на себе ініціативу з маршруту руху (без втрат живої сили) і вибору позиції для засідки. Георгій здійснював підвіз боєкомплектів до позицій батальйону Дніпро-1 у місті Іловайськ, відбивав атаки на блокпости з тилу.

Георгій брав участь у боях в районі села Грабське (Амвросіївський район), в атаках на оборонні споруди біля села Кутейнікове (Амвросіївський район). Знищував живу силу противника під час прориву в місто Іловайськ задля забезпечення заходу в місто колони батальйонів «Азов», «Дніпро-1», «Шахтарськ» із північно-східної околиці міста.

Георгій загинув 17 вересня 2014 року.

Тороповського Георгія відзначено численними відзнаками та подяками.

17 лютого 2016 року Указом Президента України № 57/2016 за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності» нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У грудні 2015 р. в Борисполі вулицю «Комсомольська» було перейменовано на честь Георгія Тороповського.

В Києві встановлено меморіальну дошку на честь загиблого в зоні проведення АТО Тороповського Георгія Валерійовича на фасаді будинку на вул. Георгія Тороповського, 49/5.

16.06.1985р.н., у 2002 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 3 (зараз Бориспільський ліцей «Патріот»).

Учасник АТО/ООС.

Командир відділення (72-а бригада), сержант Сергій Харламов загинув 10 серпня 2022 року на сході України, під час артилерійського обстрілу.

06.05.1979 р.н., закінчив в 1996 році Бориспільський НВК «Гімназія «Перспектива» (зараз Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха).

Солдат Юрій Чабанюк загинув 22.03.2022 на Донеччині.

7 травня 2022 року Указом Президента України № 320/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

30.06.1984 р.н., у 1999 році закінчив Бориспільську загальноосвітню школу № 4 (зараз Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха).

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України – Олексій без вагань на початку березня добровільно пішов до військкомату, аби стати на захист нашої держави. І до останнього подиху був вірним цьому важкому та водночас почесному обов’язку захисника України.

Молодший лейтенант, командир кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону Олексій Моторний загинув 16 вересня, потрапивши під ворожий обстріл на Донеччині.

30.05.1987 р.н., у 2004 році закінчив Іванківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів (зараз Іванківський ліцей).

Старший стрілець кулеметного відділення кулеметного взводу, солдат Дмитро Дзюба загинув 15 вересня 2022 року, потрапивши під ворожий артилерійський обстріл на Донеччині.